Бібліотека

Вірші про літери

Веселе місто Алфавіт,
Йому сьогодні наш привіт!
До нього нам лягає путь —
У ньому літери живуть.
Живуть там літери в словах,
А кожне слово — звір чи птах,
Травиця чи барвистий цвіт.
Отож в похід за мною вслід!

А

Стали букви у рядок
І побігли в дитсадок.
Хто у них за ватажка?
Ну звичайно, буква А.

* * * * *

А яка ж та буква А?Що нагадує вона?
Досить схожих є прикмет:
Мов шпаківня, мов намет,
Мов курінь, що на баштані,
Буква А здалася Тані.

Б

Подивився знак в люстерко –
І в очах йому померкло:
Він впізнать не міг себе –
Схожий став на букву «Бе»
Буква «Бе» - як бегемотик:
Отакий товстий животик!

* * * * *

Букву Б у слові мають,
А тому її вітають –
Балерина із балету,
Близнюки несуть букети,
Білочка – свого горішка,
Ну а бджілка – меду трішки.

В

Буква "В" така цікава:
Стовпчик вверх,
Дві дужки справа.
Так в алфавіті живе
Всім потрібна буква "В".

* * * * *

В букві В,Напевно, вата,
Бо ця буква товстувата.

Г

Зарядку букви - малюки
Робили після сну.
«Те» підняла аж дві руки,
А буква «Ге» лише одну.

* * * * *

Га-га-га та Ге-ге-ге…
Це напевне буква Г?
Буква Г якраз така,
Неначе шия в гусака.

Ґ

Буква «ґе» в нас замашна
В хокей гратиме вона!
«ґ» - ґерлиґ а в чабана
Завертати барана.

* * * * *

Буква Ґе з ріжком вгорі
Посміхнулась дітворі:
- Щоб дзвінкішу чули мову,
Я прийшла в абетку знову.

Д

Буква «Де» немов на лавці,
На твердій стоїть підставці.

* * * * *

Буква Д, наче дім,
Височенний дах на нім.

Е

Бідний гребінчик!
Що з тобою сталось?
Тільки 3 зубчики з усіх і осталось.
- Ти помиляєшся, я не гребінець!
Я буква «Е». Згадав?
Ну й молодець!

* * * * *

- Буква Е, поглянь в люстерко:
Схожа ти на етажерку!

Є

Місяць, наче буква С,
Придивляється з небес.
Посміхнувся до Славка,
Показавши язика.
Хлопчик крейду дістає
І малює букву Є.

* * * * *

Зажурилась буква Є,Хоча все у неї є.
Але слів набукву ЄНебагато в мові є.
Тож потіште букву цю
І назвіть їй по слівцю.

Ж

Жу-жу-жу, жу-жу-жу,
Своїх діток стережу, —
Каже жук.
І стереже.
Він і сам, як буква "Ж".

* * * * *

Буква «Ж» - неначе жук,
Що потрапив нам до рук.
Хоч листочків «Ж» не їсть,
Та кінцівок має шість.

З

Збоку, знизу і згори
Схожа «З» на цифру три.
Є три зуби в буки «З»,Ними все вона гризе.

И

А ця ось літера сумна:
Ніяких слов не почина.
- Ич-ич! – сич дуже здивувавсь
І між гілками заховавсь.

* * * * *

Дід брусочок третій клав
Для упору навскоси,
Так він хвіртку змайстрував.
Я ж дивлюся: буква И.

* * * * *

Ити-ити – що ж робити?
Воду решетом носити? –
Все одно не віднайти
Слова жодного на И.

І

- Гей, хлопчику!
- Я не хлопчик.
- Гей, стовпчику!
- Я не стовпчик.
- Хто ж ти такий?
- Буква І.- А що в тебе на голові – шапка?
- Ні, крапка!

* * * * *

Буква «І», неначе свічка,
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний гнотик
Стане крапкою над «І».

* * * * *

І підслухало розмову
І з’єднало слово словом.
І співає всі пісні
І веселі і сумні.
Над собою крапку носить
І нічого в нас не просить.

Ї

«І» без «Ї» не ступить кроку,
Поміж ними свар нема,
«І» до «Ї» моргає оком,
«Ї» у відповідь – двома.

* * * * *

Ранні птахи солов’ї,
Покажіть нам букву Ї!
Буква Ї така ж, як І,
Тільки крапок зверху дві.

Й

Ей, малий!
Ти хто такий?
Я - не хто.
А буква "Й".Щоб мене не сплутать з "И",
Я купив берет новий.
Не великий, не малий.
Подивіться, ось який.

* * * * *

Чи то дощик ллє довкола,
Чи лютує завірюха
Буква Й ніде Й ніколи
Не скидає капелюха.

К

Каченята йшли рядочком,
Раптом гілочку знайшли,
Із якої 2 листочки
Вниз і вгору відросли.
Качка, дітям: «ках-ках-ка»
Придивіться: буква «Ка».

* * * * *

Буква «К», буква «К»,
Ой, яка вона швидка!
Наче хлопчик,
Знявши руку,
Витинає гопака.

Л

Лев, лисиця і орел
Дуже люблять букву «Л»З букви «Л» для цирку
Змайстрували гірку,
Щоб катались звірі
І жили у мирі.

* * * * *

Узяв хлопчина рушничок
Та й повісив на гачок.
До матусі повернувся,
Від здогадки усміхнувся:
- Як журавлик, як орел
Ця крилата буква Л.

М

Дві сестрички невеличкі
Одягли нові спіднички.
Узялись міцніш за руки –
І гулять мерщій на луки.
Біжимо - не доженеш,
Не сестричок - букву «М».

* * * * *

Букви слід вивчать, Іване,
Батьків метр бери складний.
Середину вдвох зігнем,
З метра букву М складем.

Н

Буква «Н», немов драбинка:
Палки дві і перетинка.

* * * * *

- Чи це буква, чи драбина? –
Дивувалася дитина.
Ну, якщо один щабель,
То, звичайно, буква «Н».

* * * * *

Дві палочки - лічилочки
Гуляли у саду.
Аж тут зламалась гілочка:
- Рятуйте, бо впаду!
Летіла і кружляла,
Хапаючись за клен,
Між палочками впала –
І вийшла буква Н.

О

Буква «О» така-от кругла,
Хто не бачив, подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, - хоч котись!

* * * * *

Сонечко кругленьке –
Як бублик, колесо.
Точнісінько таке ж воно
Як наша буква «О».

П

Гарні хлопці-молодці
Закопали два стовпці.
Третій їм допомагав –
Перекладину поклав.
Втіха нашій дітворі:
Буква «П» вже у дворі.

* * * * *

Покотило, покотило.
У просторому дворі
Нам зробили школярі
Гойдалку-гойдалочку.
Гойдаємось од раночку.
Радість нашій дітворі –
Буква П стоїть в дворі.

Р

Виліз равлик на стеблинку,
Зупинився і завмер,
На собі несе хатинку,
А вона - як буква «Р».

* * * * *

Лізе равлик на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антени.
Налякався і замер –
Схожим став на букву Р.

С

Буква "С" як місяць в небі,
Як маленький серпик в полі,
Як окраєць хліба теплий,
Кавуна шматок солодкий.

* * * * *

Буква «С» не стулить віч —
Світить місяцем всю ніч,
А коли приходить ранок,
Округляється серпанок;
Сонце, наче буква О,
Над землею попливло.
І до нього, як до мами,
Діти тягнуться руками.

Т

Тук-тук-тук, ток-ток-ток –
Вибиває молоток.
Ним ви цвяхи заб’єте,
Схожий він на букву «Т».

У

Сказав горобчик:
Букву «У» боюсь я дуже, татку.
Татусь питає: «А чому?»
- «У» схожа на рогатку!

Ф

Буква «Ф» взялася в боки,
Одягла мерщій вінок.
Лиш почує де музики,
То найперша йде в танок.

* * * * *

- Що це, що це за підскоки?
Це ж у кого руки в боки?
- Буква Ф на довгій ніжці
Пострибала по доріжці.

* * * * *

Буква Ф – то фантазерка,
Любить фрукти, феєрверки,
І фіалки, і фонтани,
І фортецю, і фазана,
Фарби різнокольорові,
Фею й факели казкові.

Х

Схрестили два спортсмени
Рапіри у бою.
Навчили «Х» читати
Оксаночку малу.

* * * * *

Плоскогубці розійшлися,
Розсміялись: ха-ха-ха!
Ці веселі плоскогубці
Схожі з літерою Х!

Ц

Ми домалюємо перо
В папасі букви «П».Тоді її перевернем
І вийде буква «Ц».

Ч

Буква «Ч»,
Немов стілець.
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою
Чотири,
Буква схожа
Трішки.

* * * * *

Цілий день я букву Н
Доганяв, як мишку кішка.
Наштовхнулась Н на пень
І зламала ніжку.
І тепер не утече
Від погоні буква Ч.

Ш

Шепотіла буква Ш:
«Ш-ш-ш, шановні тихо-ша!
Лише вам скажу на вушко:
Маю шоколад і грушку.
Але перш ніж частувати,
Решту слів прошу назвати».

* * * * *

На дворі лежить поліно,
Трійко пташок зверху сіло,
Подивись, ну й чудеса –
Вийшла з пташок буква «Ш».

* * * * *

Каже братик Тимошу:
- Хочеш, букву напишу?
Три стовпці, внизу – межа,
Це для тебе буква Ш!

Щ

Букві Щ сказала Ш:
— Ти стрибаєш, як лоша. Я на тебе дуже схожа,
Хоч стрибати так не можу...
— А відгадка тут проста:
Я — з хвостом,
Ти — без хвоста.

* * * * *

- Розкажіть про букву Щ!- Та вона така ж, як Ш,
Тільки в неї, - каже Костик, -
Як гачок, праворуч хвостик.

Ь

Я – не шість!
Я –м’який знак!Це повинен знати всяк.
Я – не літера нова.
Я пом’якшую слова.
От наприклад: хміль і тінь,
Півень, заєць, сіль і кінь.
Далі сам подумай ти,
Де ще знак м’який знайти.

* * * * *

Я в алфавіті – в кінці,
В мене усміх на лиці.
Не хизуюсь я, але…
Вам без мене буде зле.
Бо як тільки я у слові,
Слово – м’якше для вимови.

* * * * *

Знак називається м’яким,Пом’якшує вимову ним.
Це знає і маля –
Бо слово пень чи слово день
М’якенько вимовля.

* * * * *

Бігла буква Р,
Впала і тепер
Догори ногами
Стала перед нами.

Ю

Буква ця усім відома:
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Згогадаєтесь умить.
Є ця буква в слові "Юля",
І в словах "сміюсь", "стою".
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква Ю.

* * * * *

- Як зробити букву Ю?Здогадавсь, Іванку?
- Букву І до О приб’ю
На коротку планку.

Я

Десь пропала буква О.
Ми шукаємо давно.
Де ж поділася вона? —
Не знайдемо до темна.
А вона, от чудасія!
Всілась букві Л на шию
І від радості сія: —
Ось де Я! Ось деЯ!

* * * * *

На сторінку «Букваря»
З моря вийшла буква ЯІ на якір гордо стала.
Я слова свої зібрала.
Покажіть свої знання
І назвіть слова на Я.

Апостроф '

Я такий же, як знак розділовий,
І відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
Я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім'я —
Зразу стану потрібним і я.

* * * * *

Коментарi